Нарешті сніг. Мокрий, дрібний, Він падав так густо, що не встигав танути. За кілька годин пейзаж змінився. Сіре туманне повітря,біло-сірий сніг, чорні витягнуті до неба ребра дерев. Вночі снігові подушки зривались з криши і глухо стогнали; ух-ух-ух, якби падали в безодню. Під ногами швидко утворилася каша. Ходити по вуличкам стало майже неможливо. Суцільне месиво.Найбільш зраділи довгоочікованому снігу, звичайно ж, діти. Вони відважно прокладають лижні стежки на горі, майже перед нашим вікнами гомонять радісно, як горобці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий